Ринок засобів виробництва: особливості формування та характеристика

Опубликованно 28.08.2018 01:50

Для сучасної економіки ринок засобів виробництва є найважливішим системоутворюючим ланкою. Воно необхідно для ефективного виконання функцій постачання підприємств необхідними ресурсами. Далі в статті розглянемо характеристику ринку засобів виробництва і його особливості.

Загальні відомості

Ринком засобів виробництва і капіталу називають комплекс відносин, що виникають в рамках купівлі-продажу матеріально-технічних ресурсів.

Перебудова системи матеріально-технічного постачання передбачає поступову відмову від централізованого фондування і жорсткого прикріплення споживачів до виробників і постачальників. Замість цього відбувається перехід на вільну торгівлю.

Ринок засобів виробництва є системою горизонтальних зв'язків, об'єктивно існуючих між підприємствами. Вона грунтується на конкуренції. Умови функціонування

Ринок засобів виробництва формується і розвивається за умови економічної відповідальності і автономності виробників. Для цього необхідні: Роздержавлення. Створення та розвиток необхідної ринкової інфраструктури.

Остання забезпечує: Торгово-посередницьку діяльність. Надання послуг при реалізації продукції. Надання інформаційної підтримки. Йдеться, зокрема, про вивчення пропозиції і попиту, правових, науково-технічних консультаціях. Надання виробничих послуг: ремонт, монтаж, перевірку якості, виготовлення товарів. Своєчасну доставку матеріалів. Надання кредитних і фінансово-розрахункових послуг. Надання ресурсів в оренду, лізинг.

Для реалізації всіх зазначених функцій необхідно створити розгалужену мережу посередників. В їх число входять оптові підприємства, комерційні/сервісні служби, маркетингові центри, а також товарні біржі.

Крім цього, необхідно забезпечити: Свободу економічних суб'єктів. Правову підтримку. Відповідальність учасників ринку за результати їх діяльності. Вільне ціноутворення. Високий рівень кваліфікації кадрів. Перехід до ринку

Для нормального функціонування ринку необхідні: Створення нормативної бази. Роздержавлення торгівлі, формування горизонтальних зв'язків.

Крім цього, повинна бути усунена будь-яка монополія. Ринок засобів виробництва (ринок або регіональна торгова площадка) передбачає реалізацію ресурсів різними способами. Наприклад, завод може безпосередньо вільно продавати матеріали споживачеві, дефіцитні товари можуть розподілятися частково через посередників або весь обсяг продукції може реалізовуватися оптом.

Виділяють такі етапи формування ринку засобів виробництва: Початковий. Головний (основний). Завершальний. Складське господарство

Воно виступає в якості одного з ключових елементів сучасного ринку засобів виробництва. Як показують розрахунки, рівень ефективності складського господарства необхідно збільшити на 30-35 % як мінімум. Відставання цього сегмента перешкоджає забезпеченню нормальної структури та обсягів запасів в сфері народного господарства. В даний час велика частина (близько 80 %) ресурсів знаходиться у споживачів. Для виправлення ситуації необхідно інтенсивно розвивати матеріально-технічну базу.

Особливості початкового етапу

На першій стадії формування ринку виробничих засобів відбувається насичення матеріальними ресурсами. Воно здійснюється з допомогою державної системи розподілу або в ході торгівлі в рамках чистої конкуренції на місцевих ринках.

Ринок засобів виробництва включає в себе: Служби збуту матеріально-технічних ресурсів. Бази постачання. Лізингові компанії. Дилерів. Спеціалізовані магазини. Ярмарки. Комісійні магазини. Служби збуту і бази постачання

На ринку засобів виробництва регіональні, крайові, обласні, республіканські бази постачання можуть зайняти свій сегмент. Для цього використовується існуюча матеріально-технічна база (склади, магазини), і організовується роздрібна комісійна або продаж. Бази постачання вважаються ключовою ланкою системи ресурсного забезпечення.

До ринку засобів виробництва відносяться і служби збуту. Вони здійснюють оптовий продаж ресурсів, встановлюють прямі контакти з посередниками і споживачами, досліджують попит, кон'юнктуру, складають прогнози. Види запасів

Для забезпечення безперервності поставок виробничих засобів на ринок на складах постачальників повинно знаходитися певна кількість продукції в потрібному асортименті. Такі товарні запаси поділяють на сезонні, страхові та поточні.

Останні становлять основну частину від загальної кількості продукції на складах. Саме за рахунок них переважно забезпечується безперебійність поставок. Такі запаси періодично оновлюються.

Сезонні запаси формуються залежно від специфіки виробничої діяльності компаній, які потребують у виробничих засобах. Наприклад, для сільськогосподарських підприємств, особливо зайнятих у рослинництві, характерна циклічність робіт. На кожному циклі виробництво повинно бути забезпечене достатнім обсягом ресурсів. Так, польові роботи здійснюються в основному навесні, влітку і восени. Відповідно, в ці сезони значно збільшується попит на ПММ. Взимку, як правило, виконується ремонт техніки. Відповідно, в цей сезон затребуваними будуть запчастини і ремонтні матеріали.

Страхові запаси призначені для забезпечення діяльності підприємств в екстремальних ситуаціях (під час стихійного лиха, техногенної катастрофи тощо). Сегментація ринку

Очевидно, що різним споживачам потрібні різні товари. Для задоволення великої різноманітності потреб виробники і продавці виявляють групи споживачів, які найімовірніше позитивно відреагують на запропоновані товари. Відповідно, своє виробництво підприємства орієнтують в першу чергу на них.

В даному випадку дуже доречно згадати суть закону Парето. Він грунтується на даних статистики. Згідно з цим законом, 20 % споживачів купують 80 % товарів певної марки силу тих чи інших причин (якість, зовнішній вигляд тощо). Решта 80 % покупців купують тільки 20 % продукції, швидше за все, випадково. У силу цих особливостей ринку засобів виробництва, підприємства прагнуть орієнтувати свою продукцію на 20 % покупців.

Таким чином, сегментація представляє собою поділ ринку на групи споживачів, які потребують різних продуктах і до яких слід застосовувати різні маркетингові методи. У свою чергу, ринковим сегментом називають групу покупців, однотипно реагують на запропоновані товари і маркетингові стимули.

Мета сегментації

Розподіл споживачів за групами дозволяє: Краще зрозуміти не тільки потреби покупців, але і їх індивідуальні особливості (мотиви дій, особистісні характеристики тощо). Забезпечувати краще розуміння суті і природи конкуренції. Концентрувати різноманітні ресурси на найбільш вигідних напрямках їхнього використання.

При складанні маркетингових планів приймаються до уваги особливості конкретних сегментів ринку. Це, в свою чергу, забезпечує високий рівень орієнтації маркетингових інструментів на потреби конкретних груп. Критерії сегментації

Їх вибір здійснюється на початковому етапі розподілу споживачів за групами. Необхідно при цьому розрізняти критерії сегментації ринку споживчої продукції, товарів виробничо-технічного призначення і пр.

При поділі споживчого ринку застосовують демографічні, географічні, поведінкові, соціально-економічні та інші критерії. Географічна сегментація передбачає поділ на адміністративно-територіальні одиниці – це регіони, міста, округу та ін.

При розподілі споживачів ринку продукції виробничо-технічного призначення, приймаються до уваги: Географічне положення. Вид підприємства-споживача. Обсяг закупівлі. Напрямок використання придбаних виробничих засобів.

Треба зазначити, що сегментацію можна провести лише за одним критерієм або при послідовному врахуванні декількох критеріїв. В останньому випадку необхідно уникати занадто дрібного поділу ринку. Невеликі сегменти невигідними для комерційного освоєння. Діяльність дилерів

Дилер – комерційна торгівельна посередницька компанія, що здійснює збут за свій рахунок і від свого імені. З споживачами і виготовлювачами виробничих засобів такі організації вступають у взаємовідносини на договірній основі.

Останнім часом все частіше на ринках виробничих засобів створюються дилерські пункти. Вони являють собою відкриту спеціалізовану майданчик, на якому розміщується продукція, майстерня, склад.

Дилер може представляти в конкретному регіоні або муніципалітеті інтереси одного або відразу декількох виробників. У його завдання входить дослідження ринкової кон'юнктури, реклама, реалізація та обслуговування виробничих засобів, ремонт, поставка запчастин і витратних матеріалів та ін.

Лізингові компанії

Ці фірми досить міцно закріпилися на ринках виробничих засобів. Лізингові компанії надають підприємствам обладнання та техніку в оренду з можливістю подальшого викупу. Така форма придбання ресурсів вигідна багатьом підприємствам, які не мають фінансових коштів для купівлі нового обладнання. Додатково

Однією з перспективних форм реалізації виробничих засобів вважається продаж продукції через спеціалізовані магазини. Крім цього, широку популярність придбали виставки-ярмарки, на яких зустрічаються партнери і укладаються вигідні угоди.

Перспективним напрямком розвитку ринку виробничих засобів є створення з іноземними контрагентами спільних концернів, підприємств, спілок тощо

Безумовно, не остання роль належить різноманітним центрів прокату. Ці учасники ринку забезпечують задоволення потреб представників малого бізнесу, приватних підприємців. Висновок

Ринок засобів виробництва, як і будь-яка інша торгова майданчик, знаходиться в постійному русі: змінюється пропозиція, попит, кількість споживачів і виробників. Ці та інші чинники впливають на параметри функціонування ринку. Автор: Михайло 11 Серпня, 2018

Категория: Новости Моды