Я жодного разу не помилився, вказавши на російський слід у тому чи іншому теракт

Опубликованно 07.12.2017 14:13

Про проміжні результати реформи

Насамперед на сьогодні реформа МВС, розпочата Арсеном Аваковим, чи не єдина ознака того, що в країні щось змінюється. Це те, що люди можуть відчути кожен день і – умовно – доторкнутися.

Реформа, розпочата нашою командою, це історична віха у новітній історії України. До цього навіть натяків на реформування правоохоронної системи не було. У той же час позиція у нас дуже чітка: ми не намагаємося бути кращими, ніж ми є, не намагаємося ліпити з себе ідеальних. Це буде нечесно, проблем багато, і ми їх не приховуємо.

Але, безумовно, проміжні результати вже є. Ми створили патрульну поліцію, рівень довіри до якої близько 60%. Зараз триває другий етап – створення дорожньої поліції. До кінця року ми покриємо всі стратегічні траси міжнародного і національного значення. Це ще не той повний обсяг, який нам потрібен, але це фундамент.

Є певні проблеми і з фінансуванням, і з кадровим і технічним забезпеченням, але цей затяжний процес рухається. І сьогодні вже на основних магістралях є оперативні підрозділи патрульної поліції, які, по суті, виконують дві функції: і патрульної поліції, і оперативного реагування. Патрульна поліція сьогодні – це вже близько 15 тис. чоловік особового складу.

Ми досить потужно очистили правоохоронну систему від недобросовісних колишніх міліціонерів, ми взяли вектор на створення поліції, яка повинна служити і захищати. Ми рухаємося до тим цивілізаційним елементами роботи Нацполиции, які притаманні всім розвинутим країнам світу.

Провели люстрацію і переатестацію правоохоронців. Люстрація, як виявилося, на жаль, має дві сторони. З одного боку, були люстрированы ті, хто працював недобросовісно, а з іншого – ми втратили багато професіоналів. І про це теж треба говорити. І говорити про це чесно. Коли ми говоримо про люстрацію і відповідальності, то в тих випадках, де був доведений факт злочину, починалися кримінальні провадження, тому що люстрація – це звільнення, це необов'язково кримінал і суд. Але і такі моменти були.

Те ж саме стосується переатестації. Вона не була ідеальною. Але це не означає, що її не повинно було бути.

Ми втратили частину людей. Я, наприклад, знаю чоловік 20, які повинні були б працювати і сьогодні в органах внутрішніх справ і бути джерелом знань і практичних, і теоретичних – вже для нових поліцейських.

Бувало й таке, що люди, які успішно проходили переатестацію, виявлялися негідниками і хабарниками, і я таких прикладів знаю дуже багато. У той же час ті люди, які з якихось причин не проходили переатестацію (наприклад, не сподобалися тим чи іншим представникам громадськості або ще щось), впевнений, що вони могли б гідно працювати і служити українському народові.

Коли ми прийшли до міністерства після Майдану, було бажання шаблею наголо всіх розігнати. А такий підхід не зовсім працює. Негідників було багато. І повірте, очистилися дуже потужно, це правда. Але не всі нечесні правоохоронці звільнені, і сьогодні їх вистачає. І далеко не найгірших співробітників, а іноді і кращих, ми звільнили. Така от дилема. Тому перші роки (2014-й, а 2015-й) і початок 2016-го - найважчі. Зараз ситуація вирівнюється.

Нагадаю, що саме міністр МВС Арсен Аваков був ініціатором створення добровольчого руху в Україні та ініціатором створення добровольчих батальйонів МВС, які спільно з нашими побратимами з ЗСУ взяли на себе відповідальність і першими встали на захист української державності.

Одним з дуже серйозних здобутків також можна вважати нові сервісні центри МВС, які замінили корумповані МРЕВ. Процес ще триває, але вже сьогодні є безпрецедентним. Я цим пишаюся: і роботою міністра МВС, і роботою Владислава Криклія (директор Головного сервісного центру МВС України, - ред.).

Вони повністю виключили корупційну складову у роботі сервісних центрів. Корупцію там зробили неможливою. Я не можу собі уявити якусь там схему. Зараз запустили сервіс отримання довідки про несудимість. Думаю, що в майбутньому переведемо і дозвільну систему у сервісні центри МВС. Це все – рух вперед. І це прогрес, на який я навіть не розраховував. Я не очікував, що піде настільки добре і ми отримаємо зворотну позитивну реакцію громадян.

Триває реформа кримінального блоку. З приходом на посаду глови Нацполиции Сергія Князєва та його першого заступника, керівника кримінального блоку В'ячеслава Аброськіна у нас реально почалися зрушення. Вадим Троян (заступник міністра МВС, - ред.) на цій посаді почав рух вперед, саме з нього почалися внутрішні зміни в цьому блоці. Кримінальний блок – основний в поліції (оперативні служби, карний розшук). Це фундамент Нацполиции.

Також надзвичайно важливим є Департамент захисту економіки під керівництвом Ігоря Купранца. Можна порівняти, скільки корупційних справ та злочинів у сфері економіки розкриває наш департамент і, наприклад, розпіарені НАБУ. При цьому порівняйте бюджетів ДЗЭ Нацполиции і НАБУ. Небо і земля!

Окремо згадаю про Департаменті кіберполіції. Я не очікував, що вона покаже себе так добре за такий короткий час. Команда, яку очолює Сергій Демедюк, отримала високу оцінку з боку наших міжнародних партнерів, експертів у сфері боротьби з кіберзлочинністю.

Про Арсена Авакова

Чому Аваков вже увійшов в новітню історію України? Тому що він був першим, хто не відступив. Той, хто не злякався взяти на себе відповідальність за ситуацію в країні. Разом з Турчиновим, Яценюком і, безсумнівно, поряд з президентом, поряд з міністром оборони Степан Полторак.

Чому його авторитет на сьогодні є непорушним насамперед у правоохоронній системі? По-перше, тому що він мужик, по-друге, він чесний з усіма, по-третє, він справжній державник і, по-четверте, він успішний управлінець.

Він не прийшов в міністерство з погонами генерала міліції, він прийшов цивільних і не "ввімкнув задню". Для того щоб все це зрозуміти, можна поговорити зі звичайними поліцейськими, в тому числі і з колишніми. Звичайно, скрізь є незадоволені. Але я вам даю гарантію, що сьогодні не менше 90% співробітників усіх підрозділів, що входять до МВС, підтримують Арсена Авакова.

Арсен Аваков дуже жорсткий керівник. Він ніколи не заперечує права на помилку, але в той же час він вимагає відповідальності. До речі, було дуже красномовне голосування у ВР за відставку Авакова 8 листопада 2017 р.: за відставку проголосував 31 депутат з необхідних мінімальних 226. Такого вотуму довіри міністру внутрішніх справ (нехай говорять що завгодно про те, чому не голосували) з боку парламенту українська історія не знає. Більше того, з тих 31 вісім мені вже подзвонили. Вони дзвонили сказати, що насправді підтримують Арсена, але були змушені у зв'язку з певною політичною доцільністю. І ми до цього нормально ставимося.

Аваков формує поліцію, поліцейські якої повинні бути такими, які прийдуть захищати незважаючи ні на що. Саме тому до Авакову така ступінь довіри. Але є персонажі, які весь час "верещать" про відставку міністра МВС. Але досі ніхто так і не сказав: а хто, якщо не Він? Не тому, що це складно, а тому, що такої людини просто немає. Іншого міністра МВС в Україні зараз немає і поки не буде.

Аваков жорстко тримає баланс контролю силових органів: умовно кажучи, між президентом, парламентом і Кабміном. Аваков представляє парламент, а у нас парламентсько-президентська республіка, але президент, по суті, не тільки головнокомандувач, він ще контролює СБУ, ГПУ, суди. І ось сьогодні МВС і всі підрозділи – це баланс, щоб не було повної монополізації силових структур. А Аваков тримає цей процес під контролем і буде тримати.

Зараз ми стабілізувалися як потужний орган. Ми говоримо про Нацполиции, але крім того, є ще Держнс, Нацгвардія, ДПСУ. Хтось взагалі пам'ятає, що Національна гвардія – це дітище Авакова? І подивіться на нинішній рівень Нацгвардії. Це потужний бойовий підрозділ.

У 2013-2014 рр. рівень довіри до правоохоронців був максимум 6%. Сьогодні – від 43 до 49%. До патрульної поліції – близько 60%.

Головна проблема МВС і Нацполиции сьогодні

На жаль, інформаційний простір фокусується на негативі. Але кожен день в стрічках новин або затримання злочинців, або виявлення арсеналу зброї, або виявлення і затримання корупціонера, у тому числі і серед поліцейських. Затримання за економічні злочини, виявлення конвертаційних центрів – це щодня.

Зараз є перехідний етап, є побудова базису і фаза розвитку. Так от, ми пройшли перехідний етап, вистояли. Нас не зламали, ми змінили вектор, стали поліцією. Ми дійсно служимо і захищаємо. Ми допускаємо помилки, і це нормально, ніхто від них не застрахований. Не помиляється той, хто нічого не робить.

Сьогодні з оглядкою на подачу інформації Нацполиция і МВС є одними з найбільш відкритих, можливо, в усьому світі. Такої відкритості правоохоронних органів немає ніде. Ніяка статистика не ховається, відкритість будь-якої інформації, крім тієї, яка йде під грифом. І в цій ситуації від цього органу ніколи немає протидії громадянського суспільства та ЗМІ. Навпаки, є повна співпраця.

Навіть коли нас нещадно шельмують (не критикують, тому що критикувати потрібно, а саме шельмують). А критика – це необхідність. Якщо не буде критики на рівні експертів, громадських активістів, політиків, які не будуть вказувати на помилки, нічого доброго не буде. Але банальне навішування ярликів потрібно припинити. Негідно це.

А от якщо ті брехуни, базіки, популісти і маніпулятори не дай бог дорвуться до влади, буде катастрофа.

Далі.

Розпочалось реальне поліпшення криміногенної ситуації в Україні. Поліпшення відбувається з урахуванням розкриття злочинів, у тому числі і тяжких злочинів: навмисних убивств, грабежів, зґвалтувань, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, спричинення тяжких тілесних ушкоджень зі смертельними наслідками. Тенденція йде на підйом. Це головна ознака того, що ми "застолбились", закріпилися і рухаємося до поліпшення.

Реформа, переатестація, постійні скандали, істерики, "зрада-изменушка", надумана інформаційна істерія. Зосередитися було складно. Я не уявляю, як Аваков це все витримує. Я прийшов в міністерство у червні 2014 року і вже через три дні на місяць поїхав до СОТ. Перші два роки взагалі не виїжджав звідти. А в міністерстві не одну добу жили безвилазно. Це був період навіть не становлення, а збереження хоч чогось. І одночасно війна на сході, бойові дії. І ось тоді, влітку 2014 р., міністр збирає групу з реформування МВС і починає рух на реформи. Я тоді подумав: "Яка реформа! Тут би не дати російським танкам до Києва доїхати! ". А він на це пішов, він взяв на себе відповідальність. Це насправді якесь Боже провидіння.

Про резонансні злочини та російський слід

Ми повинні розуміти, що правоохоронну систему ми створюємо з нуля. Це не означає, що раніше не було хороших міліціонерів, хороших співробітників карного розшуку. Ми повинні розуміти, що і в часи Януковича були гідні офіцери і правоохоронці, які розкривали злочини, ловили ґвалтівників і вбивць. Прекрасних офіцерів було чимало і раніше. Я взагалі вважаю, що ми повинні працювати з ветеранами, з тими, хто може поділитися досвідом, в тому числі і в розкритті резонансних злочинів.

В чому суть ситуації. Сьогодні одним з головних елементів гібридної війни Росії проти України є перенесення терору на мирні території.

Дійсно, протягом останнього часу відбулося кілька резонансних злочинів. Ми відштовхуємося від першого жахливого теракту: Павло Шеремет. Потім було вбивство Дениса Вороненкова, потім вбивство полковника Хараберюша, потім Максима Шаповала. Згодом – вбивство Махаурі, потім теракт біля телеканалу "Еспрессо" і вбивство Аміни Окуєвої, що для мене є найболючішим, ми були друзями. Та запобігання замаху на нардепа Антона Геращенка (зловмисники затримані).

Часто нас запитують: чому досі не розкрито? Відразу після вбивства Шеремета я заявив про те, що це робота російських спецслужб. Вони обов'язково роблять це в людних місцях – так, щоб це отримало широкий резонанс. Всі ці злочини скоєні дуже професійно. Крім вбивства Вороненкова, де просто допомогло те, що виявився "не хиткою руки" охоронець. Інакше, повірте, була б інша ситуація.

Дійсно, на жаль, більшість цих злочинів досі не розкриті. Але це не означає, що вони не будуть розкриті. Якщо брати вбивство Павла Шеремета, то це був самий складний перехідний момент, в якому перебували правоохоронці: ні туди і ні сюди. Ми зобов'язані це визнати.

Постійні розслідування у прямих ефірах, обговорення версій, демонстрація кадрів не допомагає слідству, все це йому тільки шкодить. Для того щоб слідство проводилося ефективно, воно повинно йти в тиші. Як показує практика, в такому випадку злочин, як правило, розкривають. Нерозкриті гучні злочини є в багатьох країнах світу з дуже могутніми спецслужбами.

Замовні вбивства (а ми маємо справу з ретельно підготовленими, персоніфікованими терактами, які відбувалися). Я зараз висловлюю свою точку зору і не претендую на право першої інстанції.

Нас з Антоном Геращенко часто дорікають, що, мовляв, не встиг щось трапитися, а Шкіряк та Геращенко відразу оголошують, що це "рука Кремля" і агенти російських спецслужб. Там, де бачимо,– там висловлюємо свою позицію. Поки що ми жодного разу не помилилися. На даний момент, якщо брати розкриті злочини, де є доведений слід, ми жодного разу не помилилися. Якщо буде щось інше, з мене шапка не впаде, я скажу: "Був не прав".

Але свою позицію ми чітко аргументуємо. Звичайно, три роки тому у мене не було практики та необхідних знань. Сьогодні, озираючись на те (я, між іншим, вчуся), я можу досить професійно оцінювати ті чи інші речі, не будучи при цьому дипломованим спеціалістом-криминологом.

Ми час від часу говоримо про це: за кожним з найбільш резонансних злочинів, перерахованих вище, на мою думку, певною мірою стоїть Російська Федерація.

Якщо говорити про вбивство Шеремета (про хід слідства я говорити не хочу), то слідство триває. Але я можу сказати, що саме точно не допомогло слідству. Слідству точно не допомагають постійні вимоги до правоохоронців звітувати по кожному кроку, щогодини. Це ненормально. Це був перший страшний теракт, де ми повинні були зрозуміти, що так не можна. Коли хочеш не хочеш "викидається" відео, коли повинні звітувати і обговорювати це в прямих ефірах і тим самим підказувати вбивцям, як діяти далі, щоб не бути спійманими.

Ненормально, коли через 10 хвилин після скоєння злочину правоохоронці повинні чітко знати тип вибухівки, основні версії, чи є підозрювані тощо.

Всі ці згадані вище злочину (я вже говорив, що ворог у нас підлий і сильний) виконані на дуже високому професійному рівні. Почерк один. І якщо говорити про теракти, то це повністю лягає в канву того, що вони могли бути замовлені з одного і того ж диверсійно-терористичного центру на території Росії.

Щодо замаху на вбивство Геращенко: коригування здійснювали з р. Бєлгород (РФ), ми знаємо, хто це робив, знаємо цього ефесбешника. І це безумовний успіх українських спецслужб.

Щодо інших злочинів. Розкрито вбивство Дениса Вороненкова, доведено те, що замовлено з Росії, доведено, хто організатор. Організатор – Тюрін. А замовник і причетність Тюріна до російським спецслужбам ні у кого не викликають сумніву - Кремль. Розкрито вбивство полковника Хараберюша. І те, про що я говорив раніше: слідство велося в тиші – і вийшли на результат.

Щодо Дениса Вороненкова слідство велося в тиші – вийшли на результат. Ми повинні розуміти, що правоохоронці і слідчі самі приймають рішення, коли і що давати в публічний простір. Інакше немає сенсу цим займатися, можна посадити журналіста з камерою в кабінеті слідчого і нехай стрім про те, як йде розслідування.

З недоліків. Ми трохи шкутильгаємо саме в плані попередження і недопущення. Щодо Геращенко та Гончаренко вдалося запобігти злочину.

Але контррозвідку точно потрібно підсилювати. Втім, варто сказати, що СБУ теж неабияк очистилася від тотального впливу ФСБ. І сьогодні це вже справжня українська СБ, яка так само, як і українська поліція, народилася з попелу.

І хотілося, щоб було розуміння того, що ми хоч і з великими помилками і великими проблемами, але повинні рухатися вперед.

Це якщо говорити про терористичну війну, яка дійсно ведеться.

З питань безпеки

Ні в Нью-Йорку, ні в Парижі, ні в Лондоні, ні в Брюсселі, ні в Анкарі, ні в Барселоні сьогодні жодна людина не може почувати себе на 100% захищеним. Не може відчувати себе захищеним на 100% і людина в Україні. Ми не можемо поставити по поліцейському біля кожного громадянина. Можу сказати, що я теж ніколи не відчуваю себе в безпеці. Я більше трьох років входжу в групу ризику, і моє прізвище в "розстрільних списках" всіх без винятку російських терористичних банд. Нічого, звик, сприймаю це спокійно і ставлюся до цього філософськи. Крім того, зрозумійте, ми не можемо бути впевненими, що не знайдеться якийсь хворий на голову і що ми застраховані від людського фактора.

Теракти в Парижі, Ніцці, Лондоні, Барселоні, Брюсселі. І в США. Хтось може сказати, що у них погані спецслужби? Немає. Хтось може сказати, що ці країни не працюють з тероризмом? Працюють. Хтось може сказати, що Ізраїль не знає, що таке терор? Але навіть Ізраїль не може себе захистити на 100%. Моссад не зміг запобігти вбивству Іцхака Рабіна (прем'єр-міністр Ізраїлю, був застрелений на площі в Тель-Авіві 4 листопада 1995 року після багатотисячного мітингу, де виступав на підтримку мирного процесу; вбивця відбуває довічне ув'язнення).

Ви бачили, щоб після цих страшних терактів у всіх цих країнах люди кидалися на свої спецслужби та на поліцію (ви, виродки, не можна ходити, стояти не можна)? Я щось такого не пам'ятаю. Суспільство вимагало покарання винних, але ніхто не ходив за поліцейськими і представниками спецслужб, хапаючи їх за рукава з питанням: і що, і що? Дали можливість працювати. Навпаки, підтримали і об'єдналися.

Коли ми нарешті зрозуміємо, що наша безпека – це наша спільна відповідальність і що немає жодної країни світу, де можна захиститися від тероризму на 100%! Складна криміногенна ситуація, у тому числі високий рівень терористичної загрози, яка у нас в Україні є постійно. Хоча, можливо, значно менше, ніж у багатьох цивілізованих країнах. І при цьому вони не воюють, а ми воюємо.

Я навіть скажу, що Київ точно безпечніше, ніж Париж, Лондон або Нью-Йорк. У нас проблема в постійному нагнітанні, інформаційної істерії навіть відносно стандартних, штатних ситуацій.

Тільки щось відбувається - про це всі знають. І в такій відкритості інформації свій позитив, тому що раніше ми про це нічого не знали, ми взагалі нічого не розуміли, що відбувається. Зараз повна відкритість, і тому створюється враження, що навколо стільки злочинів. Воно й раніше так було (може, навіть гірше, бо статистику весь час приховували, були нескінченні відписки). І всі ці вбивства і всі теракти мають місце бути, і, на жаль, я не можу сказати, що це останні.

Але у нас дуже багато позитивного. У нас за 3,5 року СБУ і Нацполіція попередили понад 300 терактів різного масштабу: від дрібних до великих, які планувалися і в місцях великого скупчення людей, навіть на Майдані Незалежності.

Хто може протестувати проти посиленого режиму несення служби в умовах терористичної загрози? Будь-яка нормальна людина адекватно реагує на прохання показати документи або здійснити поверхневий огляд речей. Так ось. Чудово у нас сьогодні люди на це реагують. Неадекватно у нас реагують тільки "ряджені експерти" і політикани в прямих ефірах і в Фейсбуці. А звичайні люди реагують нормально, так вони почувають себе більш впевнено. Людина, якій нічого приховувати, спокійно відкриє сумку і покаже. Це наша з вами безпека, а не "поліцейську державу".

Будь-яка дія правоохоронних органів сьогодні не слід сприймати агресивно, тому що мова йде про твою безпеку. Якщо у тебе перевіряють документи, покажи їх.

Це безпека. Більше того, ми забуваємо про успішне розкриття справ: наприклад, група "Торпеди", яка влаштовувала акти вандалізму і вибухи біля дипустанови, і щодо гранати на Грушевського на День незалежності. Ці люди теж затримано.

Сьогодні шанси на розкриття тих резонансних злочинів, терактів, де слідство ведуть і СБУ, і Нацполиция, є. Рано чи пізно кожен цей злочин буде розкрито.

Про суть роботи радника міністра МВС

Якщо говорити про МВС, то кожен радник веде певний напрямок. Якщо говорити про мене, я виконую особливі доручення міністра МВС, які лежать у площині координації дій з іншими структурами та підрозділами МВС, СБУ, ГПУ. Безперечно, це і питання АТО, кримінального блоку. А одне з найважливіших напрямків – це контрпропаганда. Безпосередньо – війна з російським агресором в інформаційному полі. До речі, блокування "ВКонтакте" і "Однокласників" вважаю і своїм успіхом. Ми дотиснули, і зараз про них ніхто не згадує. І це один з плюсів, який я собі ставлю.

Як правило, міністр МВС сам визначає конкретну задачу: він наказує – я виконую. Насправді я вів багато напрямків, все вже і не згадаю. Скажімо, в 2014-2016 роках я багато часу проводив в АТО безпосередньо в зоні проведення активних бойових дій. Під час довгострокових відряджень проїхав всю лінію фронту від Широкиного, Мар'їнки, Авдіївки, Дебальцеве до Станиці Луганської. Мав багато доручень та завдань, поставлених міністром МВС. Я їх виконав.

До речі, ще раз підкреслюю, що у мене немає статусу учасника АТО. Хоча я маю на нього повне право, що підтверджено всіма відповідними документами під час моїх відряджень в зону конфлікту. Але я відмовився від отримання статусу ще в 2014 р., це моя принципова громадянська позиція. Так мені набагато легше спілкуватися з іншими, особливо з тими чинушами різного ґатунку, які виїжджали на три дні десь в Краматорськ і отримували заповітну "корочку". Це огидно.

А моя позиція в тому, що поки останній доброволець, який не був оформлений офіційно, але який узяв зброю і захищав країну на передовій, не отримає цього статусу, мені про це казати. Є ще дуже багато вояків-патріотів, які на це заслуговують набагато більше, ніж я.

Розмовляла Тетяна Святенко, 112.ua

Категория: Общество